Михайло Наєнко віднімає і додає

Літературознавець Михайло Наєнко опублікував недавно замітку «Борець за долю рідного краю» у виданні: Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze. 25-26. Warszawa, 2008, s.327-331. Історична довідка про Доманицького для польського читача починається з нумерологічного уступу:
«С. 327 Тридцять три роки – вік містичний; у такому віці відбулося на Голгофі сумної пам’яті розп’яття, що понад дві тисячі літ тому сформувало зміст європейської духовної цивілізації; до 33-х років свого життя Т. Шевченко створив найголовніші свої твори (І мертвим, і живим…, Сон, Кавказ, Заповіт тощо), за які відбував десятилітню солдатчину і які визначили майбутнє обличчя української літератури й української нації; за 33 роки Василь Доманицький утвердив себе як видатний історик і літератор, а найголовніше – підготував і опублікував перше повне, текстологічно опрацьоване видання Шевченкового Кобзаря.» Ці міркування пана професора викликають низку сумнівів і заперечень.
По-перше, не вказано, у чому полягає містичність числа 33.
По-друге, якщо сьогодні 2009 рік і якщо від нього відняти 2000 +, то вийде… Але це пан професор і сам знає. Проте мені не до тями, чиє «сумної пам’яті розп’яття» у перші роки нової ери сформувало зміст європейської цивілізації. Хоча для професора-більшовика, який на схилі віку став заповзятливим християнином, такі тарапати – річ пожиточна.
По-третє, якщо до року народження Шевченка додати 33, то вийде 1847 рік. Чому пан Наєнко вважає що поважних творів, наприклад акварелей, поем і т.д. Шевченко після 1847 року не створив?
По-четверте, що насправді об’єднує Ісуса Христа, Шевченка і Доманицького, крім містики числа 33?
А сама замітка, власне, вельми інформативна, як і все, що пише наш літературознавець.


Лесь Герасимчук