Цитатник на допомогу спудеям, що вчать літературу за професором Михайлом Наєнком

Навчальний рік доперва розпочався, і знову постала проблема з постачанням учнів і студентів підручниками. Отож, прагнучи хоч такою дрібкою надолужити вічний дефіцит, я подаю уривковий конспект двох визначних творів професора М. Наєнка, який всю свою творчість присвятив вивченню більшовицької літератури та увічненню образів комуністів в Україні класиками радянської доби.

М. К. Наєнко. Краса вірності. К., Дніпро, 1981.

с. 21 Ленінізм як ідея проймає всі діï і вчинки героïв "Прапороносців", але найяскравіше проступає вона в образах комуністів.

с. 27 Ідея вірності ленінізмові (Батьківщині, патріотичному обов'язку, гуманістичним устремлінням, коханим і рідним) піднесена в образі цього радянського юнака до рівня краси, і в творі, по суті, нема жодного іншого героя "першого плану", доля якого не була б пов'язана з ним. (Це про Брянського).

с. 79 Як і в інших творах воєнноï тематики Олеся Гончара, у "Партизанській іскрі" опоетизована ідея ленінізму, під прапором якоï ведуть боротьбу проти фашистських карателів зображені в кіноповісті молоді підпільники. обрана ними назва організаціï – "Партизанська іскра" – народилася не довільно, а за асоціацією з досвідом революційноï боротьби в нашій краïні, яка під керівництвом Леніна завершилась створенням у жовтні 1917 року новоï суспільноï формаціï.

У двох словах про історію проблеми виховання:
с. 140 Художнє втручання в цю проблему нараховує теж не одне тисячоліття. Чи не першими до неï звернулися ще складачі міфів про блудного сина. Хвилювала вона також митців античного світу й епохи Ренесансу, але найуважніше до неï почали ставитися письменники в ХІХ-ХХ століттях. 

с. 199-200 Створити образи таких героïв, які концентровано виражають різні грані духовноï краси людей соціалізму, Гончар зумів завдяки великим можливостям творчого методу радянськоï літератури – соціалістичного реалізму. Наш письменник, говорить автор "Прапороносців", тим і відрізняється від творців буржуазного мистецтва, що бачить у людині творця краси, бачить у ній "діяльного, смаглого матроса, що безстрашно кермує кораблем життя, вбирає в себе сонячність великого світу і здатен радуватись його крилатим солоним вітрам".
Михайло Наєнко. Одержимість. К., Молодь, 1990.

с. 4 Зосереення уваги на радянській літературі відбувалось у мене цілком свідомо. Я глибоко переконаний, емоційнішоï і предметнішоï (скажу так) за радянську не існувало літератури в жодній краïні і в жодну епоху. І це не тільки патріотичне почуття, а справді – об'єктивна істина.

с. 5 У творах, що народилися після Жовтня, вражає насамперед близкість почуттів героïв з почуттями твоïми; ці героï вболівають за титм, що й ти, і таким чином на твоïх очах і в душі твоïй відбувається повне злиття світу митстецтва зі світом реального життя.

с. 7 Можна з певністю сказати, що великим успіхом у майбутньому будуть користуватися твори про В. І. Леніна, які писалися будь-якого часу, але твори, що з'явилися в світовій Ленініані одразу після Жовтня, тобто за життя Ілліча і в перші роки після його смерті, читатимуться з особливою цікавістю. Адже творили ïх митці, що брали матеріал, як кажуть, з перших рук, що будівничу, перетворюючу силу ленінського генія відчували безпосередньо на собі і спостерігали в житті своïх сучасників.

с. 132 Коли Борис Олійник робив лиш перші письменницькі кроки, великі традиціï класиків переживали процес якісного оновлення. Чи не першим діалектику цього оновлення "зафіксував" П. Тичина. "На нас вони вже не похожі, хоча й цілком від нас ідуть", – писав він, вітаючи утвердження в літературі цілоï когорти "шестидесятників" – від Дмитра Павличка й Ліни Костенко до Івана Драча й Бориса Олійника. Це літератори справді з своïм, неповторним голосом, але водночас – і продовжувачі великих художніх традицій.

с. 175 Але ж серед культівських творів є й справді художні речі. Хто, наприклад, доведе, що "Із-за гір та з-за високих..." М. Рильського – не художній твір?! Ніхто не доведе. загалом же, треба сказати, що творення культівського мистецтва має великі традиціï, і про них забувати не слід. Скільки урочистих од "на день восшествия" написав, наприклад, М. Ломоносов! А які музичні літургіï, живописні мадонни та архітектурні собори творилися митцями ще не такого далекого минулого!

Конспектував у Ворзелі на відпочинку Лесь Герасимчук