Коментарі

     
 
Олена (анонімно) 9 квiтня 2016  «3 боротьби я книжку свою зробив...»

Браво Лесю Герасимчуку! Браво Вітмену! Ще раз пересвідчилась у тому, що є у нас інтелектуали талановиті і майстерні праналізувати та вшанувати поезію і мистецтво!!!
Але таких на жаль 10% від всіх українців. Якби це було не так, якби рівень культури та інтелекту прогресував, то не було б таких коментарів від ГЛИНИ. Воно й видно, ШО ВОНО ГЛИНА - МУРЛО, БРЕХЛО, КУГУЦТВО, ПРИДУРКУВАТІСТЬ, ЖЛОБСТВО! Це, очевидно приорітетні риси сучасників, бо інакше ми б жили в країні, де всі поважають своє і чуже, не крадуть, не вбивають, не бажають власності ближнього свого і так далі згідно із Заповідями Господніми. ВІТМЕН це розумів і прагнув до ідеалу! До чого ж прагне ГЛИНА, до дого ж, що і учасник першого селянського з*їзду в Петербурзі - ОБІСРАТИ КОШТОВНІ ВАЗИ ЗИМОВОГО ПАЛАЦУ, тільки замість авз обрала ВІтмена. П*яний проспиться, ДУРЕНЬ таким і залишиться! ЖИВИ БЕЗ ВІТМЕНА, А МЕНІ І БАГАТЬОМ ЗІ МНОЮ ВІН ПОТРІБЕН, БО Я ХОЧУ ЖИТИ В УКРАЇНІ, А НЕ У ЖЛОБОВНИКУ! І ЩЕ РАЗ ДЯКУЮ ЛЕСЮ!! БРАВО МАЙСТРУ!

 
 
 
 
Галина Глина (анонімно) 27 жовтня 2013  Американський бард в Україні. Рецепція доробку Волта Вітмена

Був такий поет американський Волт Вітмен,
Гарно римувати його мізки не могли вміти,
Він писав тупі псевдовірші, так званий верлібр,
Його писанина була мов зацвілий хліб.
Але він був американець, американська мрія,
То ж американській літературі потрібен був месія,
І вони з цього біловіршника зробили нового гуру,
За деякими даними він був педик, мав таку натуру.
Нав'язала Америка вчити цього дядька у школах,
Він типу новатор в поезії, писати як він тепер модно.
Навіть українська школота його зараз мавпує,
Таким от чином Америка молоддю і маніпулює.
Розпіарений білий вірш, а рима уже відстій,
Деградує поезія, від верлібрів смердить мов гній.
Деякі українці тупіють бо для них Вітмен кумир,
Серед поля квітучого віршів Америка утулила його вільновіршний сортир.

 
 
Галина Глина (анонімно) 7 серпня 2013  «3 боротьби я книжку свою зробив...»

Був такий поет американський Волт Вітмен,
Гарно римувати його мізки не могли вміти,
Він писав тупі псевдовірші, так званий верлібр,
Його писанина була мов зацвілий хліб.
Але він був американець, американська мрія,
То ж американській літературі потрібен був месія,
І вони з цього біловіршника зробили нового гуру,
За деякими даними він був педик, мав таку натуру.
Нав'язала Америка вчити цього дядька у школах,
Він типу новатор в поезії, писати як він тепер модно.
Навіть українська школота його зараз мавпує,
Таким от чином Америка молоддю і маніпулює.
Розпіарений білий вірш, а рима уже відстій,
Деградує поезія, від верлібрів смердить мов гній.
Деякі українці тупіють бо для них Вітмен кумир,
Серед поля квітучого віршів Америка утулила його вільновіршний сортир.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
lidia-124 
Лідія Лихач 16 лютого 2011  Хатня ікона в українській цивілізації

Пане Герасимчук, цікава і змістовна рецензія на не менш цікаву і важливу книгу «Народна ікона Середньої Наддніпрянщини... Але Ваша рецензія не позбавлена огріхів, на які не витримую і реагую. Якщо Ви цитуєте дослідження із книги "Ікона Шевченкового краю", то я була б Вам вдячне за посилання (згідно логіки авторських прав). Ви також не зазначаєте цю книгу в бібліографії. Сподіваюся, не навмисно.

На мою думку: в польовому дослідженні української селянської хатньої ікони ніхто не пішов глибше чи ширше, ніж автори "Ікони Шевченкового краю". Напевно з тої причини, що один із них – Микола Корнієнко – професійний етнолог і музейник.

І трохи докору: якщо автор Народної ікони Середньої Наддніпрянщини... і Ви як автор матеріалів про книгу пишете аж так „цивілізаційно”, тобто в певному глобальному контексті, то мусите бути позбавлені дрібної неточності. Інакше – завеликий перепад. Що значить – серед перших колекціонерів були Івн Кулик? А століття перед тим? А навіть друга половина ХХ століття на Черкащині – колекція Івана Кулика не порівняєш із колекцією ікон, що зібрали Галина і Микола Корнієнки (тепер зберігається в Черкаському обласному краєзнавчому музеї). Не можна про це не знати, а тим більше замовчувати, навіть якщо комусь дуже хочеться. І все можна розповідати, як хто починав збирати народні ікони, але всі знають, що головним джерелом знань і ПЕРШИМИ були Корнієнки. Якщо не говориться правда, то чому писати вигадки в такому серйозному пречудово укладеному і видрукуваному видання.

 
 
 
lesherasymchuk 
Les Herasymchuk 12 серпня 2010  Ревізія історії

Піддавання сумніву цілісності історичних земель - це слушні уваги рецензентів (напр. с. 153 і 180)? Чому автора одніє рецензії (с. 147) не влаштовує згадка в підручнику про те, що Україна була російською колонією?
Матеріал про національну ідентичність у Франції не відповідає сьогоденним реаліям (див. полеміку довкола виступів Саркозі). Внаслідок погано контрольованої міґрації й загострення міжконфесійних конфліктів концепції викладання історії в низці європейських країн зазнали разючих змін. І це вже гостре політичне питання.
Ну а щодо наших високочолих вчених, які мов не знають, то це вже даруйте...
А найперше, звичайно, треба розібратися з термінологією, бо у всіх авторів вона різна.
Якщо видавництво справді вважає, що внутрішні рецензії мають саме за умов нинішніх освітянських реформ неперебутне значення, треба подавати академічний апарат, покажчики і перехресні посилання, які дозволять глибше зрозуміти інститутську ідеологію. Я просто хотів сказати, що саме для сьогоднішньої школи ці матеріали не дають нічого, а тим більше - для майбутньої, котра, на мою думку, має "електронізуватися" й використовувати мультимедійні матеріали й гіпертексти, котрі дозволять витворити бажану плюралістичну картину, але зберігаючи при цьому можливість національного погляду поруч із пропонованим космополітичним.
ЛГ

 
 
Сторінки: 212next
    Ctrl →